Тополя (По діброві вітер виє)

А серденько мліло,
чуло сердце недоленьку, сказати не вміло.
Лузин на калині,
заспіває козаченько,
ходя по долині.
Полюбила чорно-грива,
козака-девчина.
Полюбила,
синонька чорнобрива плакала, співала,
и на диво серед поля тополею стала,
О, так таять чорнобрива,
плакала, спивала.